Організаційно-економічні основи створення екотехнопарків як інноваційних структур сталого розвитку

Анотація

Предметом дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічні умови створення екотехнопарків як виробничо-інноваційних структур, у яких просторове розміщення підприємств поєднується з індустріальним симбіозом, ресурсною ефективністю, екологічним управлінням, технологічним оновленням і залученням інвестицій у сталий розвиток територій.

Мета дослідження. Метою статті є визначення організаційно-економічних засад створення екотехнопарків як інноваційних структур сталого розвитку з урахуванням європейських підходів до екоіндустріальних парків, сучасної динаміки індустріальних парків України та потреб економічної трансформації промислових територій.

Методи дослідження. Використано методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, структурно-функціонального моделювання, статистичного групування, індикаторного зіставлення та логічного синтезу.

Результати дослідження. Доведено, що екотехнопарк доцільно розглядати як інституційно керовану виробничо-інноваційну систему, де технологічна інфраструктура, екологічні стандарти, інноваційні сервіси та економічні стимули підпорядковані логіці створення доданої вартості з нижчим ресурсним навантаженням. Встановлено, що кількісне зростання індустріальних парків України створює просторову базу для екомодернізації, однак не гарантує екотехнологічної якості без керуючої компанії нового типу, ресурсно-енергетичного аудиту, цифрової карти потоків, сумісного добору резидентів, змішаного фінансування та системи вимірювання результатів.

Сфера застосування результатів. Запропоновані положення можуть бути використані органами державної влади, територіальними громадами, керуючими компаніями індустріальних парків, інвесторами, девелоперами промислової нерухомості, закладами вищої освіти та проєктними командами зеленого промислового відновлення.

Висновки. Обґрунтовано, що створення екотехнопарків в Україні має спиратися на поетапну трансформацію індустріальних парків, міжнародні критерії екоіндустріальних парків, розвиток індустріальної симбіози, інтеграцію університетів і технологічних компаній у виробничі майданчики та прив’язку державної підтримки до вимірюваних результатів.