Формування логістичного комплексу провідних гравців національного оліє-жирового ринку

Анотація

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років національні виробники та переробники олійних культур працюють в стресовому режимі, що посилює значущість економічних ризиків виробництва. У зв’язку з цим, постійний моніторинг логістичних інструментів стає нагальною потребою в забезпеченні оперативного реагування та вчасного реагування на виникаючі ризики діяльності.. Руйнація сталих логістичних шляхів сполучення та експорту становить постійно зростаючу загрозу для безперешкодної контрактної діяльності.  

Мета дослідження. Перешкоди в діяльності «зернового коридору», часткова руйнація сталих логістичних маршрутів, зміна в обсягах та структурі контрактних замовлень потребують уваги до змін та трендів в структурі експорту оліє-жирової галузі. З цією метою нами розглянуто наявні та початкові зрушення в структурі та напрямках логістики оліє-жирового комплексу.

Методи дослідження. В статті використано наступні методи: абстрактно-логічного аналізу; наукового спостереження, групування та систематизації для виявлення типових ознак, статистичний аналіз – для визначення економетричних параметрів, динаміки, структури, результатів діяльності; порівняння та зіставлення.

 Результати дослідження. За результатами проведеного дослідження в трансформації логістичного забезпечення виявлено зміни в структурі експортної діяльності галузі, а також активізація формування логістичних альянсів на продуктовому рівні.

 Галузь застосування результатів. Використання результатів дослідження доцільне у декількох напрямках: товарна логістика оліє-жирової галузі, науково-дослідна діяльність аналітичних установ та молодих вчених, управління ефективною діяльність господарчих структур та нейтралізація ризиків в процесі державного управління.

 Висновки. В оліє-жировому комплексі України відбувається стратегічний перехід від експорту сировини до експорту продукції з високою доданою вартістю. До цього спонукає зростаюча ризиковість звичних шляхів та обмеженість у використанні сталих і продуктивних за пропускною здатністю логістичних маршрутів.