Боргові інструменти залучення коштів на відновлення інфраструктури України в умовах обмежених джерел фінансування

Анотація

Предметом дослідження є теоретичні засади визначення напрямків залучення фінансування в інфраструктуру України на довготривалу перспективу, з урахуванням їх обсягів, напрямків, термінів та відповідних ризиків.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності емісій боргових інструментів фінансування інфраструктури оцінка наявної середньо- і довгострокової ліквідності, потенційних обсягів вкладень, а також механізм участі держави через відповідних посередників, напрямки мінімізації ризиків.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході: теоретичному аналізі наукових праць, порівняльному аналізі практик емісій боргових цінних паперів в різних країнах і синтезі інформації з відкритих джерел. Було використано оглядові і емпіричні матеріали, застосовано системний підхід для виявлення потенціалу інвестування в інфраструктурні цінні папери.

Результати роботи. У статті досліджено тенденції концентрації ліквідності на фінансовому ринку в державних боргових цінних паперах. Проаналізовано шляхи становлення боргового ринку України і виявлено проблеми, що стримують розвиток корпоративних облігацій. Викладено  напрямки розробки механізмів фінансування інфраструктури борговими цінними паперами. Запропоновано організацію та андерайтинг емісій інфраструктурних цінних паперів з боку спеціально створеного державного інфраструктурного фонду та окреслено можливості забезпечення грошових надходжень від розміщення цих фінансових інструментів. Запропоновано мінімізацію ризиків валютно-курсових змін.

Висновки. Аналіз показав що нинішні рекордні обсяги державних облігацій у портфелі банків свідчать про значний обсяг ліквідності банківського сектору, який міг би бути задіяний у проектах відновлення знищеної в результаті воєнних дій транспортної, газорозподільної, енергетичної, будівельної та телекомунікаційної інфраструктури, а також розширення наявної. Інфраструктурні довгострокові боргові інструменти можуть стати ефективним каналом перетворення наявної ліквідності в довгострокові інвестиції і відповідно чинником економічного зростання.

 Розробка заходів щодо відбору інфраструктурних проектів, як і надання відповідних гарантій, їх структурування з акцентом на мінімізацію ризиків ліквідності, страхування кредитних ризиків, мінімізація валютних ризиків є пріоритетним завданням для забезпечення високого попиту на ці інструменти з боку основних учасників фінансового ринку. Обмін певного рівня ОВДП у портфелі банків та інших учасників фінансового ринку на інфраструктурні облігації, з відповідними державними гарантіями, має сприяти активізації інвестиційних процесів. До гарантій платоспроможності своєчасних грошових потоків за облігаціями слід віднести платежі та збори від їх запровадження. Спеціально створений державний інфраструктурний фонд міг би стати організатором випусків облігацій і взяти на себе організацію та структуризацію емісій, гарантувати початок проектів та проведення належного контролю за їх виконанням, андерайтинг та мінімізацію ризиків.

Висновок. Перспективи подальших досліджень полягають в наступному: напрямки структурування і сек’юритизації запропонованих емісій облігацій; моделювання наслідків емісій для споживчої інфляції, інвестицій в основний капітал, експортного потенціалу; оцінка ризиків та рейтингування інфраструктурних боргових цінних паперів; законодавчі та організаційні засади функціонування державного інфраструктурного фонду.