Процентна трансмісія та депозитна поведінка домогосподарств у банківській системі України

Анотація

Предметом дослідження є механізм передавання змін облікової ставки Національного банку України до ставок за новими гривневими депозитами домогосподарств і подальша реакція населення через вибір між коштами на вимогу та строковими вкладами, гривневими й валютними інструментами заощадження.

Метою статті є поглиблення теоретичних положень щодо процентної трансмісії в депозитному сегменті, кількісне оцінювання її сили у 2020–2025 роках та визначення структурних чинників депозитної поведінки домогосподарств у банківській системі України.

Методи дослідження. Використано системний та інституційний аналіз, структурно-динамічне зіставлення, коефіцієнтний аналіз, періодизацію монетарних режимів і динамічне регресійне моделювання. Емпіричну модель оцінено за місячними даними січня 2020 – грудня 2025 року із застосуванням стійких до автокореляції та гетероскедастичності стандартних похибок Ньюї–Веста.

Результати дослідження. Встановлено, що у 2020–2025 роках процентна трансмісія до депозитного сегмента була неповною та залежала не лише від напряму зміни облікової ставки, а й від структурного профіциту банківської ліквідності, конкуренції за фондування, інфляційних і валютних очікувань та операційної конструкції монетарної політики. Оцінений довгостроковий динамічний мультиплікатор становить 0,264, тобто стійка зміна облікової ставки на 1 відсотковий пункт у середньому асоціювалася зі зміною ставки за новими гривневими депозитами домогосподарств строком до одного року приблизно на 0,26 відсоткового пункту. Загальний обсяг депозитів населення зріс із 730,3 млрд грн наприкінці 2020 року до 1600,3 млрд грн наприкінці 2025 року, однак частка строкових коштів знизилася з 48,1 до 33,4 %. Водночас обсяг строкових гривневих депозитів після скорочення у 2022 році збільшився на 48,9 % у 2023 році, на 10,5 % у 2024 році та на 20,2 % у 2025 році. Доведено, що оновлення операційної конструкції у квітні 2023 року сформувало окремий стимулювальний контур трансмісії, пов’язавши доступ банків до тримісячних депозитних сертифікатів із нарощенням строкових гривневих вкладів населення.

Сфера застосування результатів. Запропоновані положення можуть бути використані Національним банком України під час удосконалення операційної конструкції монетарної політики, банками – під час формування депозитної та процентної політики, а також органами державної влади при розробленні заходів із дедоларизації, розвитку внутрішніх заощаджень і підвищення стійкості банківського фондування.

Висновки. Ефективність депозитної трансмісії доцільно оцінювати не тільки за швидкістю реакції банківських ставок, а й за здатністю процентних сигналів змінювати строкову та валютну структуру заощаджень. Український досвід 2020–2025 років засвідчив, що однакова зміна облікової ставки може мати різний поведінковий результат залежно від ліквідності банків, довіри до національної валюти, інфляційної динаміки та відносної дохідності альтернативних інструментів. Відтак процентна політика має доповнюватися інструментами, які змінюють граничну цінність строкового фондування для банків і знижують ліквідні та валютні ризики для домогосподарств.