Інституційні механізми забезпечення прозорості державного регулювання економіки в умовах цифрової трансформації

Анотація

Предметом дослідження є сукупність інституційних відносин, інструментів та процесів, що забезпечують прозорість державного регулювання економіки під впливом цифрових технологій.

Метою статті є комплексне дослідження інституційних механізмів забезпечення прозорості державного регулювання економіки через впровадження цифрових інструментів та обґрунтування їх ролі у підвищенні ефективності взаємодії держави і бізнесу.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять системний та інституційний підходи, що дозволили проаналізувати цифровізацію як структурний елемент державного регулювання. Використано методи логічного узагальнення (для уточнення понятійного апарату), порівняльний аналіз (для вивчення досвіду впровадження Prozorro та e-Customs), а також метод наукової абстракції для моделювання впливу цифрових інструментів на зниження трансакційних витрат.

Результати роботи. У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні засади функціонування інституційних механізмів забезпечення прозорості державного регулювання економіки в умовах цифрової трансформації. Доведено, що цифровізація виступає як «новий інститут», який замінює суб’єктивну дискрецію посадових осіб жорсткими алгоритмами («якщо – то»), що мінімізує корупційні ризики. Проаналізовано ключові цифрові інструменти в Україні: систему Prozorro, екосистему «Дія.Бізнес», електронну митницю (АСАУР) та системи електронного обліку підакцизних товарів. Визначено, що ці механізми дозволяють подолати інформаційну асиметрію, створити модель «скляної держави» та радикально знизити трансакційні витрати бізнесу згідно з теорією Р. Коуза. Особливу увагу приділено адаптації інструментів прозорості до умов воєнного стану та їх ролі у євроінтеграційних процесах як запобіжника незворотності реформ.

Галузь застосування. Державне управління, діяльність регуляторних органів, освітній процес та експертно-аналітична сфера.

Висновки. Цифровізація визначена як новий інституційний чинник, що трансформує державне регулювання економіки через заміну суб’єктивного рішення посадовця прозорим програмним алгоритмом. Доведено ефективність цифрових платформ (Prozorro, «Дія.Бізнес», електронна митниця) у подоланні інформаційної асиметрії та радикальному зниженні трансакційних витрат бізнесу. Встановлено, що цифрова прозорість створює модель «скляної держави», де автоматизація контролю (АСАУР, е-Акциз) унеможливлює корупційну дискрецію та забезпечує підзвітність влади. Обґрунтовано роль цифрових інструментів як фундаменту для євроінтеграції та післявоєнного відновлення України, що гарантують відповідність міжнародним стандартам доброчесності.