Участь у міжнародному поділі праці як напрямі економічних відносин

Анотація

Предмет дослідження – характеристики процесів участі у постглобальному міжнародному поділі праці як форми суспільних відносин і невід’ємного елементу стратегії відродження і розвитку народногосподарського комплексу під час проведення нової модернізації. Взаємне резонування глобальних і національних трансформацій розглядається під кутом зору трансформацій трудових відносин, зокрема – зміцнення позицій творчої діяльності. Розвиток економічних відносин (і, перш за все, системотворчих відносин праці, власності та управління) пріоритетно пов'язується з вивільненням творчої активності шляхом підтримки благотворного для інновацій суспільного середовища та культивуванням кластерів нової економіки.

Метою написання статті є виявлення неочевидних характеристик, особливостей, можливостей і загроз під час участі в постглобальному міжнародному поділі праці, заснованих на цьому ефективних шляхів використання внутрішньої та зовнішньої ситуації для зміцнення своїх політико-економічних позицій.

Методологія проведення роботи заснована на ресурсно-методологічних базах, по-перше, соціально-економічної компаративістики, по-друге, футуродіагностики.

Інформаційну базу статті становлять нормативні акти, вітчизняні та зарубіжні публікації, дослідження з питань змісту міжнародних економічних відносин, спрямованості і характеру мегатрендів світового розвитку, ролі перехідних періодів.

Результати роботи – проведено аналіз продуктивного використання можливостей участі в міжнародному поділі праці як компоненту системи економічних відносин.

Висновки. Розуміння специфіки змін пов'язане багато в чому з розрізненням глобальних, регіональних та національних форм тенденцій зрушень постіндустріального та постглобального характеру, зокрема щодо економіки розвитку. Ефективне конструктивне використання загальних світових процесів, а також регіональної та національної специфіки передбачає вивчення змісту та динаміки змін. Прояв тенденцій до поліструктурування та децентрації, зміцнення горизонтальних коопераційних зв'язків у ланцюжках стратегічного співробітництва зміщує пріоритети участі у міжнародному поділі праці. Посилюються об'єктивні підстави для зацікавленості в наявності ринків сировини та збуту своєї продукції, у структурній гармонізації, у ритмічності та скороченні часу простоїв, в оптимізації логістики та розміщення виробництва, тощо. Характерні риси постглобалізму, зокрема, деякий ізоляціонізм і зосередженість на вирішенні внутрішніх проблем життєустрою та розвитку, перевага ендогенних варіантів оперування потенціалом, пожвавлення ідеалів накопичення внутрішніх творчих сил суспільства, розумного протекціонізму та самодостатності – підштовхують до переоцінки геостратегічних механізмів міжнародної взаємодії.