Глобальні ризики як фактор трансформації моделей розвитку страхового ринку

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням масштабів глобальних ризиків, які дедалі частіше мають поліциклічний і взаємопов’язаний характер, що трансформує інституційну архітектуру сучасних фінансових ринків. Страховий сектор, як ключова інфраструктура з управління ризиками, опиняється під значним тиском зовнішніх шоків – пандемічних, кліматичних, геополітичних, інфляційних і технологічних. Ці виклики вимагають перегляду традиційних моделей андеррайтингу, перестрахування, тарифоутворення та макропруденційного регулювання. Особливої актуальності набуває проблема «розриву захисту» – хронічного відставання рівня страхового покриття від зростаючих ризикових експозицій в умовах урбанізації, глобального потепління та соціальної вразливості.

Метою дослідження є з’ясування характеру трансформації страхового ринку під впливом глобальних шоків через аналіз динаміки страхових премій, механізмів адаптації та зміни інституційної функції страхування в умовах системної невизначеності.

Методи дослідження. У роботі застосовано системний підхід до аналізу економіко-інституційної трансформації страхового ринку, методологію актуарного аналізу, елементи системної динаміки, порівняльний аналіз страхових циклів та факторне пояснення цінових змін у страхуванні. Теоретичну основу дослідження становлять положення теорії системного ризику та моделі страхового циклу

Результати дослідження. Встановлено, що сучасні глобальні ризики не лише дестабілізують функціонування страхового ринку, а й виступають каталізаторами його стратегічного оновлення. Розкрито закономірності переходу від реактивної до проактивної логіки управління ризиками, зокрема через цифрову ендогенізацію сигналів збитковості, адаптивне тарифоутворення та формування стратегічної еластичності. Виявлено асиметрію в адаптації різних сегментів страхового ринку: найшвидше реагують сфери з високим рівнем цифровізації та платоспроможного попиту, тоді як кліматичне мікрострахування й захист малих підприємств залишаються в зоні ризику. Підсумково обґрунтовано нову роль страхування як макрофінансової інституції, здатної управляти складними ризиковими середовищами.

Висновки. Глобальні шоки суттєво впливають на логіку функціонування страхового сектору, викликаючи як структурні ризики, так і інституційні трансформації. Перехід до стратегічної еластичності, цифрових технологій, сценарного моделювання та ESG-інтеграції є необхідною умовою збереження стійкості ринку в умовах невизначеності. Подальші дослідження мають бути зосереджені на моделюванні кумулятивних ризиків, оцінці «розриву захисту» та ролі страхування у забезпеченні фінансової стійкості в умовах поліфакторної кризи.