Екоіндустріальні парки як інструмент структурної трансформації промисловості України в умовах євроінтеграції

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена глибокими структурними деформаціями економіки, що загострилися внаслідок повномасштабної війни російської федерації проти України та призвели до істотного скорочення частки переробної промисловості у ВВП. Водночас інтеграція до Європейського Союзу висуває нові вимоги щодо декарбонізації, підвищення ресурсної ефективності та впровадження сучасних управлінських стандартів. У цих умовах екоіндустріальні парки постають інструментом, який поєднує завдання реіндустріалізації та екологічної модернізації, створюючи основу для підвищення продуктивності, інноваційності та стійкості промисловості. Україна першою в Європі ухвалила національний стандарт, що формує нормативну базу для масштабування цієї моделі та адаптації до промислової політики ЄС.

Метою дослідження є виявлення потенціалу екоіндустріальних парків як ключового інструменту структурної трансформації української промисловості в контексті євроінтеграції та гармонізації із європейськими нормами сталого розвитку.

Методи дослідження. Використано системно-інституційний підхід, порівняльний аналіз динаміки частки переробної промисловості у ВВП України та країн Центрально-Східної Європи на основі даних Світового банку, а також контент-аналізу інформаційно-аналітичних матеріалів ДНДІІМЕ, НІСД та Top Lead. Аналітична модель дослідження спирається на принципи сталого розвитку, промислового симбіозу та концепцію «зеленої» трансформації.

Результати дослідження. Виявлено, що частка переробної промисловості у ВВП України у 2024 році становила 8,41 %, що суттєво поступається показникам Польщі (15,40 %) і Чехії (20,04 %). Цей розрив має інституційно обумовлений характер і відображає різну швидкість структурної модернізації. Обґрунтовано, що екоіндустріальні парки здатні стати базовим механізмом вирівнювання цього дисбалансу через інтеграцію екологічних, технологічних і соціальних критеріїв сталості. Державна політика «Зроблено в Україні» розглядається як гібридна модель державної підтримки, що поєднує стимулювання виробництва, локалізацію в державних закупівлях, експортну промоцію та формування позитивного іміджу українського виробника.

Висновки. Екоіндустріальні парки є інституційним осердям переходу України від фрагментарних підходів до системної індустріальної політики, орієнтованої на стандарти ЄС. Їх розвиток у поєднанні з державними програмами брендингу національного виробника та міжнародною технічною допомогою від UNIDO та SECO формує підґрунтя для конвергенції з європейською промисловою архітектурою та сталого зростання частки переробної промисловості у ВВП до рівня країн Центрально-Східної Європи.