Вплив диспропорцій майнової нерівності на стан урбаністичної екосистеми в контексті цифрової трансформації та сталого розвитку

Анотація

Предметом дослідження є соціально-економічні процеси та механізми впливу диспропорцій майнової нерівності на функціонування і розвиток урбаністичної екосистеми в умовах цифрової трансформації економіки та реалізації принципів сталого розвитку.

Мета дослідження полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні впливу диспропорцій майнової нерівності на функціонування та розвиток урбаністичної екосистеми в умовах цифрової трансформації економіки та реалізації принципів сталого розвитку.

Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових та спеціальних методів економічного аналізу, що забезпечують комплексне вивчення впливу диспропорцій майнової нерівності на стан урбаністичної екосистеми в умовах цифрової трансформації та реалізації принципів сталого розвитку. У процесі дослідження використано метод системного аналізу, методи наукової абстракції, узагальнення та логічного аналізу, економіко-статистичні методи, метод індикаторного аналізу, метод структурно-логічного моделювання, метод порівняльного аналізу, таблично-графічний метод.

Результати роботи. Встановлено, що майнова нерівність є одним із ключових чинників формування соціально-економічних диспропорцій у міському середовищі, що безпосередньо впливає на функціонування урбаністичної екосистеми. Доведено, що зростання майнової диференціації населення призводить до поглиблення просторової сегрегації, нерівномірного доступу до ресурсів міської інфраструктури, а також до асиметрії у можливостях участі населення в цифровій економіці. Встановлено, що диспропорції майнової нерівності суттєво трансформують структуру урбаністичного середовища, що призводить до «просторового економічного розриву», який посилює соціально-економічну поляризацію міського населення. Проведене дослідження дозволило встановити, що диспропорції майнової нерівності є одним із системних чинників, які визначають стан та динаміку розвитку урбаністичної екосистеми, подолання яких потребує впровадження комплексних соціально-економічних механізмів, спрямованих на забезпечення інклюзивного урбаністичного розвитку, підвищення доступності цифрових технологій та створення умов для сталого соціально-економічного розвитку міських територій.

Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані у сферах соціально-економічної діяльності, пов’язаних із формуванням ефективної політики сталого розвитку міст, подоланням майнової нерівності в умовах цифрової трансформації.

Висновки. У результаті дослідження встановлено, що майнова нерівність є одним із ключових чинників формування диспропорцій розвитку урбаністичних екосистем. Доведено, що зростання диспропорцій майнової нерівності спричиняє просторову сегрегацію населення, формування цифрового розриву та зниження соціально-економічної стійкості урбаністичних екосистем. Запропоновано концептуальну модель впливу диспропорцій майнової нерівності на стан урбаністичної екосистеми в умовах цифрової трансформації та сталого розвитку, яка дозволяє визначити системний характер впливу нерівності на стійкість міських систем. Обґрунтовано доцільність використання інтегрального індексу урбаністичної інклюзивності для оцінювання рівня розвитку міських систем та визначення ефективності урбаністичної політики в умовах цифрової трансформації. Визначено, що формування інклюзивної урбаністичної екосистеми потребує комплексного поєднання економічної політики зменшення нерівності, розвитку цифрової інфраструктури, впровадження інноваційних урбаністичних технологій та реалізації принципів сталого розвитку. Доведено, що забезпечення сталого розвитку урбаністичних екосистем потребує інтеграції економічної, соціальної та цифрової політики, яка спрямована на зменшення майнової нерівності, підвищення рівня соціальної інклюзії та формування справедливого і збалансованого міського розвитку.